Річ у тому, що іржа на груші не лише псує зовнішній вигляд. Вона здатна за кілька сезонів повністю знесилити дерево, позбавити його врожаю і, зрештою, життя. Що ж радять досвідчені садівники, коли на кону доля улюбленої груші? Розповімо.
Бордоська класика
Профілактика починається ще до появи бутонів. Найефективнішим засобом боротьби з іржею лишається стара добра 1% бордоська рідина. Нею обприскують крону та гілки, ретельно змочуючи кожен листочок. Хоч дехто віддає перевагу настою деревної золи або навіть свіжого коров’яку, практика свідчить: ці методи не дають гарантованого результату й радше підходять для самозаспокоєння, ніж для реальної дії.
Не гайте часу й після цвітіння, бо іржа активізується одразу після нього, тож чекати перших ознак ураження — помилка. Друге обприскування проводять одразу після цвітіння, не зволікаючи. Зробіть також й третє — ще за два тижні. Цей графік дозволяє зруйнувати життєвий цикл грибка, який саме в цей період найактивніше атакує листя та молоді пагони. Для обробки можна використовувати не лише бордоську рідину, а й спеціалізовані фунгіциди на основі міді.
Важливі дії
Усі гілки з ознаками хвороби обрізаються й спалюються. Не залишайте їх у саду, бо це пряме джерело повторного зараження. Якщо іржа зачепила стовбур, то зачистьте уражену ділянку до живої тканини, обробіть мідним купоросом (3%) і замажте садовим варом. Такий підхід зупиняє поширення інфекції всередину деревини.
А ще, майте на увазі, груша, яка бореться з хворобою, потребує додаткових сил. Саме тому підживлення фосфорно-калійними добривами у період активного росту — обов’язкове. Коли вже листя опаде, а дерево перейде в стан спокою, тоді саме час для фінального етапу. Обробіть грушу сечовиною (700 г на 10 л води). Такий розчин знищує залишки грибка на корі, бруньках і опалому листі. Він також гальмує розвиток шкідників, які можуть “перезимувати” поруч із деревом.