Знайомо багатьом: зовні все зроблено правильно, а результату — жодного. “У чому ж річ?” – запитаєте ви. Наша відповідь: “У нюансах”.
Пісок, повітря та освітлення
Лілії категорично не терплять застою води. Важкий, глинистий або щільно злежаний ґрунт — гарантія того, що цибулина зогниє вже на другому тижні після посадки. Ідеальний варіант — легкий, добре дренований субстрат із домішками піску або дрібного гравію. Кислотність ґрунту залежить від сорту: східні лілії полюбляють слабокисле середовище, тоді як трубчасті — ближче до нейтрального або лужного.
Стосовно освітлення. Сонце чи півтінь? Все залежить від… листя. Так, більшість лілій є сонцелюбними рослинами. Проте жарке пряме світло цілий день — не завжди благо. Оптимально — 6–8 годин сонця з полуденною тінню.
Полив та підживлення
Помилка початківця — рясний щоденний полив “про всяк випадок”. Лілія любить вологу, але не перезволоження. Поливати потрібно рідко, але глибоко: щоби вода досягала цибулини. У період бутонізації це роблять раз на 4–5 днів за умов спеки, у прохолодну погоду — не частіше 1 разу на тиждень. Тут зауважимо: поливають не по листю, а під корінь, оскільки вода на зелені може спричинити плямистість.
Лілії чутливі до надлишку азоту. Азот стимулює зелень, але пригнічує цвітіння. На початку вегетації — так, можна дати азотні добрива, але в мінімальних дозах. У період формування бутонів слід переходити на фосфорно-калійні підживлення.
Не чіпати без потреби
Ну і на останок. Лілії не люблять частих пересадок. Якщо рослина почувається добре, її краще не турбувати 3–5 років. Якщо ж цвітіння ослабло, варто викопати цибулину після відмирання листя (у серпні), оглянути на хвороби, обробити фунгіцидом і пересадити на нове місце. Занадто дрібні дочірні цибулинки слід вирощувати окремо — вони зацвітуть не раніше, ніж на третій рік.