Ніщо так не засмучує садівників, як дрібні, кислі ягоди малини, коли очікуєш великих, ароматних і солодких, наче мед. Виявляється, причина часто криється не в сорті чи погоді, і навіть не в добривах, а в тому, як ви доглядаєте за кущами. Тому кожен садівник має знати, що головний ворог хорошого врожаю – загущені посадки.
Малина – рослина з гарним “апетитом” до простору. Щороку від коренів материнського куща відростає ціла “армія” пагонів. Якщо їх не вирізати, за пару років малинник перетворюється на густі хащі. Багато хто думає, що чим більше пагонів, тим більше ягід. На жаль, це міф і помилка – називайте як хочете, але це реально не працює. У тісному просторі починається справжня конкуренція за світло, воду та поживні речовини.
У загущених посадках пагони витягуються, стають тонкими й дуже слабкими. Сонце ніяк не може пробитися до нижніх гілок, ягоди там дрібнішають, не набирають цукристості. До того ж, густі зарості – це ідеальне середовище для хвороб і шкідників. Грибкові інфекції, малиновий жук, павутинний кліщ – усі вони обожнюють такі “солодкі” для них умови.
Щоб малина радувала великими, солодкими ягодами, потрібне регулярне проріджування гілок. Робити це треба двічі на рік. Влітку, у червні–липні, без жалю вирізайте усю молоду поросль, яка зʼявилась далі 20–30 см від центру ряду. Залишайте лише міцні пагони, не шкодуйте інших, бо вони роблять тільки гірше.
Восени, після збору врожаю, або рано навесні, перш ніж почнуть текти соки, треба обрізати усі стебла, яким більше 2–ох років і вони вже дали врожай. Вони вже відслужили своє і лише заважають. Після цього треба провести остаточне “прочищення” кущів. На один погонний метр ряду залиште не більше 8–12 міцних, здорових пагонів.
Для ремонтантних сортів, які плодоносять восени, все ще простіше – восени просто зрізайте усі пагони під корінь. Весною відростуть нові. Важливо вирізати пагони правильно – якомога ближче до кореня, не залишаючи пеньків, бо саме в них люблять зимувати шкідники. Видалені стебла одразу краще спалити.