Власноруч зіпсувати цвітіння квітів у своєму ж саду? Звучить трохи дивно, але це цілком реальна практика серед садівників. На жаль, багато хто навіть не знає, що звичайний секатор може стати не помічником у саду, а справжньою проблемою. Здається, що такого складного: взяв, обрізав – і готово. Але не все так просто. Як виявляється, саме через цей інструмент багато рослин хворіють і навіть зовсім чахнуть.
Почнемо з леза. Коли секатор погано заточений, він не ріже гілку, а просто її “рве”. Виходить не гарний чистий зріз, а рвана “рана”, в яку забиваються бруд, мікроби, патогени та інші неприємні речі. Через це рослина стає вразливою до різних болячок. Через такі пошкодження часто зʼявляються сіра гниль, бактеріальний опік. А це вже серйозно, бо можуть загинути не тільки окремі гілки, а й увесь кущ.
Тепер поговоримо про загальний стан інструменту. Часто після роботи на лезах залишається земля, шматочки рослин (і не завжди здорових), пил, цвіль. І саме з цим “добром” патогени легко переносяться з однієї рослини на іншу. Обрізаєш спочатку хворий кущ – а потім здоровий, і все – зараження забезпечене. А потім садівники дивуються – звідки ж у здорових троянд зʼявилася гниль?
Щоб такого не було, потрібно просте правило – тримати леза гострими і чистими. Не лінуватися брати брусок або спеціальний інструмент і хоча б час від часу їх підточувати. Заточений секатор дає рівний чистий зріз, і рослина після цього швидше відновлюється. Садівники також радять протирати леза спиртом або хоча б розчином марганцівки. Особливо після обрізки хворих кущів, інакше ризик “занести” заразу на інші рослини зростає в рази.
Ну й техніка різання має значення. Гілку треба зрізати чітко, за один рух, без постійних рухів на одному місці та спроб “дотиснути” товсту гілку. Для товстих гілок краще вже взяти пилку, а не мучити секатором те, що йому “не по зубах”.