Першу роблять зазвичай тоді, коли на моркві з’являються 4–5 справжніх листочків. Часто використовують для цього гній, зокрема кінський. Попри поширену думку, що від нього морква росте кривою, багато хто роками користується саме таким методом і отримує рівні та соковиті плоди. У давнину теж не мали мінеральних добрив, тож застосовували те, що було під рукою – органіку.
Після азотної підживки зазвичай минає близько двох тижнів. Потім настав час підгодувати моркву калієм. Часто радять поєднувати калійні та фосфорні добрива – це дає більш комплексний ефект. Наприклад, добре підходить монофосфат калію. Він хоча й не найдешевший, зате дуже ефективний. Така підживка допомагає моркві краще розвивати кореневу систему, усуває побуріння країв листя, запобігає появі рудих плям, а також сприяє формуванню гарних коренеплодів.
Щоб приготувати розчин, потрібно розчинити 10–20 грамів добрива в 5–10 літрах води. Зручно орієнтуватися на столову ложку – це приблизно 20 грамів. Головне – добре розмішати, щоб усі кристали повністю розчинилися у воді. Фахівці радять мати окреме відро, яке використовують тільки для добрив, і не змішувати його з побутовим інвентарем.
Підживлюють моркву по вологому ґрунту. Тому перед внесенням розчину варто провести рясний полив. Потім добриво розливають у міжряддя – зручніше це робити ковшиком або лійкою. Витрата – приблизно 4–10 літрів на квадратний метр, залежно від густоти посадки та розміру рослин. Якщо морква росте нормально, зазвичай вистачає середнього об’єму – приблизно 6–7 літрів на квадрат.
Через 15–20 днів радять провести третю, завершальну підживку, яка допоможе моркві налити коренеплоди перед збиранням. Для неї теж використовують фосфорно-калійні добрива, або обирають інші суміші за потребою.
Головне правило: ніколи не підживлюйте рослини на сухий ґрунт. Полив – це перший крок до правильної і безпечної підживки.