Під ногами — бетон. І це не про дорогу до будинку, а про власні грядки, де ще вчора росли томати. Земля щільна, як сухар, не береться ні сапою, ні вірою в дощ. Знайома картина? Проблема — не нова, але рішення є, і воно не в копанці.
Перекопування — не панацея
Дехто бере в руки вила й лопати й рік за роком “перемішує” те, що має дихати. Але городники з досвідом давно зауважили: що більше копаєш, то гірше ґрунт дихає. У верхньому шарі живуть дощові черв’яки — природні розпушувачі. Перевертаючи землю, люди позбавляють її природної структури, порушують мікрофлору, знищують бактерії й грибки, які “співпрацюють” з рослинами.
То що ж робити, коли копати не хочеться, а земля — ніби цегла?
Зелені помічники
Після збору врожаю не залишайте грядку голою. Сійте сидерати — гірчицю, фацелію, люпин. Їхнє коріння проростає й розриває ущільнений шар, покращує структуру, насичує ґрунт азотом і мікроелементами. Норма висіву: 30–40 г на 1 кв. м. Коли зелена маса доросте до 20–25 см — скосіть її, але не викидайте! Залиште на поверхні. Восени така “ковдра” збереже вологу, вбереже від пересихання, а згодом сама перетвориться на перегній.
Швидкий компост
Не чекайте роками, поки дозріє купа на краю саду. Створіть компост тут і зараз, просто на втомленій грядці. Для цього на очищену ділянку насипте шар 15–20 см бадилля, бур’янів (без насіння), листя, скошену траву. Засипте це все невеликим шаром землі, а тоді накрийте чорною плівкою, щільно закріпіть по краях. До весни це все перепріє, і ви отримаєте пухку, родючу землю.
Мульчування

А от навесні, коли грядки ще вологі, розкладіть шар мульчі 5–7 см. Для цього підійде тирса, солома, сіно, деревна кора. Надалі оновлюйте покрив 2–3 рази за літо — шар повільно перегниває, підживлює землю й створює ідеальні умови для коріння. А ще мульча — домівка для дощових черв’яків, тих самих, що роблять землю живою.