Іноді замість шапок пишних квітів — кілька кволих пелюсток, натомість зелені — хоч коси косою. У чому причина?
Саджаєш у тінь — не чекай свята
Не секрет, що айстри люблять сонце. Навіть якщо здавалося, що напівтінь їм не завадить, результат буде очевидним: витягнуті стебла, рідкі пуп’янки, дрібні квіти. Тому висаджуйте їх тільки на добре освітлених ділянках, де сонце буває щонайменше 6 годин на добу.
Ґрунт
Квітникарі кажуть: найкраще айстри почуваються на легких, нейтральних або слабколужних ґрунтах, добре дренованих і багатих на гумус. Тож якщо земля кисла — додайте золу або доломітове борошно, якщо бідна — підгодуйте компостом ще восени або навесні перед посадкою.
Густо посадили
З’ясувалося, що айстри не терплять тисняви. У щільній посадці вони хворіють, погано розвиваються й неохоче цвітуть. Отже, дотримуйтеся відстані 20–30 см між кущами, а для високорослих — навіть більше.
Не любить застою води
Полив цих квітів має бути помірним і регулярним, бо айстри не переносять пересушення, особливо в період формування бутонів, але й надмір вологи призводить до гнилі. Краще — рідко, але рясно, орієнтуючись на погоду.
Годували “аби чим” — цвітіння “аби яке”
Ці зірки потребують збалансованого харчування. Особливо — у фазі росту та бутонізації. Використовуйте таке підживлення:
- у травні — настій коров’яку або комплексне добриво без надлишку азоту,
- перед цвітінням — фосфорно-калійне добриво,
- не перевищуйте дози — перегодовані рослини дають листя, а не квіти.
Забули прорідити — зіпсували айстровий килим
Коли сієте айстри безрозсадним способом — не забудьте про проріджування. Інакше отримаєте не квіти, а баталії за світло й місце під сонцем. Айстри мають простір не тільки зверху, а й для коріння — інакше не будуть гарно кущитися.
Грибки не сплять
Фузаріоз — ворог номер 1 для айстр. Якщо кущ раптом почорнів знизу або прив’яв без видимої причини — найімовірніше, це він. Тому перш за все профілактика — дезінфекція насіння, обробка ґрунту перед посадкою. Крім того — помірний полив, а також зміна місця вирощування щороку.