У цій дилемі є не лише естетика, а й практичний сенс.
Коли обрізка — обов’язкова
Є багаторічники, які краще не залишати з високими стеблами на зиму. Вони швидко вражаються хворобами та стають сховищем для шкідників. Сюди належать:
- флокси — обрізають майже «під пеньок», залишаючи 5–7 см, аби уникнути зимівлі спор грибкових хвороб;
- півонії — видаляють стебла після перших заморозків, щоб зменшити ризик сірої гнилі;
- монарда та рудбекія — сухі стебла не лише не прикрашають сад, а й збирають зайву вологу.
Коли варто залишити на зиму
Втім, не всі багаторічники однаково реагують на обрізку. Деякі з них краще залишити до весни, бо їхні сухі стебла й насіннєві коробочки створюють природний “плащ” від морозів.
Наприклад астильба. Її сухі суцвіття виглядають декоративно й захищають кореневища. Або ехінацея. Насіння цієї квітки служить кормом для птахів, а стебла утримують сніг. Також злакові багаторічники (міскантус, овес вічнозелений) прикрашають сад аж до весни, шумлять на вітрі й не псуються.
Універсальна порада садівників
Ми поцікавилися думкою фахівців. Вони радять застосовувати “золоту середину”:
- Рослини з ознаками хвороб — обрізати й спалити рештки.
- Декоративні сухоцвіти без хвороб — залишити для зимової краси й природного укриття.
- Всі інші — вирішувати на власний розсуд, орієнтуючись на клімат і бажаний вигляд саду.
Догляд після обрізки
Не менш важливо правильно завершити процедуру. Після обрізки ґрунт навколо куща мульчують торфом, перегноєм або сухим листям. Це допомагає кореням зимувати спокійно. Якщо ж багаторічники залишають без обрізки, слід лише прибрати пошкоджене чи пожовкле листя.
Отже, як бачите, шекспірівське питання “обрізати чи не обрізати” має просту відповідь: усе залежить від характеру рослини й того, яку роль вона зіграє у вашому зимовому садовому спектаклі.