Сперечатися на цю тему можна довго, адже єдиної правильної думки не існує. Ми просто хочемо поділитися нашим досвідом, оскільки вирощуємо сидерати на важких суглинках, які є нашим городом.
На питання, чи варто перекопувати сидерати на зиму, ми відповімо так: озимі сидерати, наприклад, жито, потрібно закопувати в землю обов’язково. Якщо зробити це навесні, то після першого ж дощу рослини знову укореняться, і ви отримаєте додаткові бур’яни.
А ось з улюбленою багатьма гірчицею ми чинимо інакше. Якщо вона ще молода, ми залишаємо її як є. Якщо ж вона вже зацвіла, скошуємо і рівномірно розподіляємо по поверхні ґрунту, залишаючи на зиму. Гірчиця гине вже при температурі -5–7°C, її коріння перегниває в землі, створюючи мікроходи, а надземна частина розкладається на поверхні. Таким чином, важкий суглинок навесні стає пухким.
Протягом останніх років ми також практикуємо суміш гірчиці, вики та вівса. Вика збагачує ґрунт азотом, а овес, як і всі злакові, завдяки своїй розгалуженій кореневій системі, добре розпушує ґрунт. Фахівці радять сіяти злакові на важких суглинках, що ми й робимо. Ці сидерати ми не перекопуємо, і для цього є кілька причин.
По-перше, ми отримуємо гумус завдяки кореням рослин і гірчиці, що перегниває. По-друге, ми зберігаємо пухкий і повітропроникний ґрунт до весни. По-третє, сидерати захищають ґрунт від промерзання в малосніжні зими. По-четверте, вони запобігають втраті вологи ранньою весною.
Навесні, перед тим, як садити городні культури, ми збираємо висохлу частину сидератів граблями. Ґрунт під ними завжди залишається вологим і пухким, навіть якщо весна була сухою. А зібрані сидерати ми не викидаємо – використовуємо їх як мульчу для овочевих і садових культур.
Отже, для нас сидерати – це не лише зелене добриво, а комплексний інструмент, що допомагає вирішити багато проблем на наших важких ґрунтах. І результати нас дуже радують.