Дидимелла проникає в рослину через мікротріщини кори або пошкодження від комах. Спори грибка легко переносяться вітром, з взуттям чи навіть разом із купленими саджанцями. Спочатку на молодих пагонах з’являються фіолетові плями біля бруньок. Згодом вони темнішають і стають коричневими, поширюючись по стеблу. Коли гриб проникає всередину, він перекриває судини, які транспортують поживні речовини. У результаті пагони слабшають, урожай різко падає ; іноді залишається не більше 20% від звичного.
Проблема ускладнюється тим, що грибок добре зимує не тільки в рослинах, а й у ґрунті. Якщо залишити заражені гілки на ділянці, то навесні вони стануть джерелом нових інфекцій. Тому господині радять діяти без зволікання: обрізати заражені пагони повністю, навіть нижче рівня землі, та спалювати їх. Пеньки не можна можна, адже саме вони стають осередком хвороби. Важливо також прибрати всю мульчу і сидерати з-під кущів. Найкраще скласти їх у поліетиленові мішки й обробити розчином сечовини – так маса перетвориться на безпечне й корисне добриво.
Далі необхідно обробити ґрунт і кущі. Господині використовують препарати на основі міді, бордоську суміш або сучасні фунгіциди. Восени або ранньою весною проводять так звану “викорінюючу обробку” – обприскують кущі розчином карбаміду. Навесні, коли з’являються молоді пагони, переходять на системні препарати – “Топаз” чи “Хорус”, які працюють навіть при низьких температурах. Через кілька тижнів обробку повторюють, використовуючи “Райок” чи “Скор”. Такі дії допомагають зупинити розвиток грибка на 90 відсотків.
Улітку, коли малина зацвітає, господині радять переходити на м’якші біопрепарати – “Алеррін” або “Гамаїр”. Вони не шкодять здоров’ю, дозволяють обробляти навіть кущі з ягодами, і водночас стримують поширення не лише дидимелли, а й сірої гнилі, яка часто з’являється разом із цим захворюванням.
Боротися з пурпуровою плямистістю потрібно комплексно: видаляти хворі пагони, дезінфікувати ґрунт і регулярно проводити обробки. Лише так можна зберегти врожай і запобігти загибелі всієї малини.