Річ у тому, що лілії після цвітіння не відразу засинають. Ще деякий час вони продовжують живити цибулину, накопичуючи сили для наступного сезону. Коли листя жовтіє та лягає до землі, настає пора викопування. Якщо запізнитись, волога й холод можуть призвести до загнивання, а якщо поспішити — цибулина не встигне дозріти. Отже, початок жовтня — золота середина: земля ще тепла, але вже не спекотна.
Як правильно викопувати
Копати лілії слід обережно, не підсовуючи лопату під сам кущ, а відступивши на 10–15 см. Краще користуватися вилами — вони менше травмують коріння. Коли рослину витягли, землю варто струсити руками, не пошкоджуючи тонких лусочок. Далі — уважний огляд. Відокремлюють дитинчата, видаляють підгнилі луски та старі корінці. Цибулини миють у чистій воді й підсушують на папері або тканині у затінку — не під прямим сонцем.
Омолодження й посадка на нове місце
Як ви помітили, через 3–4 роки кущ лілії надто загущується, і квіти дрібнішають. Тому поділ цибулин — не примха, а необхідність. Великі цибулини відділяють від “діток, залишаючи на кожній кілька живих корінців. Маленькі посадять окремо — за рік-два вони теж зацвітуть.
Перед висадкою варто занурити всі частини у розчин деревного попелу (2 столові ложки на літр води) — це природний антисептик, який захищає від грибкових уражень і стимулює укорінення.
Для пересадки обирають сонячну або злегка притінену ділянку з легким, дренованим ґрунтом. На важких глинистих ґрунтах лілії страждають, тому варто додати трохи піску або торфу. Глибина посадки — 3 висоти самої цибулини. Між великими залишають 20–25 см, між дрібними — до 10 см. На дно лунки добре покласти шар річкового піску — це “подушка”, що не дозволить волозі застоюватись. Після висадки грядку обережно поливають і мульчують сухим листям або хвоєю — це зберігає вологу й утримує тепло.