Колись ці квіти були гордістю кожного подвір’я: вони росли під вікнами білих хат, біля колодязів, на краю стежки, що вела до саду. Але з часом мода на екзотику відтіснила їх у тінь. А дарма…
Сьогодні садівники все частіше повертаються до старих, перевірених видів, бо вони вражають не лише красою, а й витривалістю. Ці багаторічники переживають спеку, холод, посуху і навіть байдужість.
Головатень звичайний та Гадючник червоний
Головатень ще називають “синім їжачком”. Ця рослина з колючими кулеподібними суцвіттями немов випромінює холодне сяйво серед літа. Вона не боїться ні спеки, ні бідних ґрунтів, росте навіть на узбіччях і кам’янистих схилах. У композиціях він чудово поєднується з декоративними злаками. А зрізані суцвіття стоять у букеті місяцями.
Попри своє дещо грізне ім’я, гадючник — квітка добра і сили. Його рожево-пурпурові китиці колись прикрашали всі сільські подвір’я. Рослина невибаглива, любить вологу землю, а цвіте рясно й довго — з початку літа аж до осені. Колись гадючником лікували застуду, нині ж він лікує настрій.
Купина запашна та Горянка
Під кронами дерев, там, де інші рослини в’януть, купина почувається як удома. Її граційні дугоподібні стебла з білими “дзвіночками” спадають до землі, мов перлини на зеленій нитці. Ця квітка вражає стриманістю: вона не прагне бути центром уваги, але без неї композиція втрачає глибину. Купина додає саду лісової таємничості, ідеально підходить для тіньових куточків біля альтанок або старих яблунь.
Горянка — тендітна, але витривала чарівниця. Здається, ця рослина народжена для того, щоб дивувати. Її дрібні квітки схожі на метеликів, а листя — мов мозаїка, що змінює колір від весни до осені. Горянка росте там, де інші квіти не виживають: у тіні, під деревами, на кам’янистих ділянках. Вона швидко утворює щільний килим і перетворює будь-яке похмуре місце на романтичний куточок.
