Багато садівників, копаючи землю, знаходять великих білих “черв’яків” і помилково вважають їх дощовими черв’яками. На перший погляд вони справді схожі: живуть у ґрунті, рухаються повільно, мають видовжене тіло. Але якщо придивитися уважніше, різниця стає очевидною.
Справжній дощовий черв’як довгий, тонкий, рівномірного рожево-коричневого кольору, без помітної голови. А личинка хруща – товста, біла або жовтувата, з темною головою й трьома парами маленьких лапок біля передньої частини тіла. Вона завжди згортається у формі літери “С”. І якщо черв’як – справжній помічник саду, то личинка хруща – його небезпечний ворог.
Перед нами потомство травневого жука. Доросла комаха не завдає великої шкоди: вона живе недовго, харчується листям дерев і швидко гине. Але ось її личинка – справжня проблема. Вона живе в землі від трьох до п’яти років і за цей час може знищити десятки рослин. Спершу личинка харчується перегноєм, а потім переходить на живі корені. Особливо страждають полуниця, малина, смородина, овочеві культури й навіть молоді дерева.
Хрущ відкладає яйця в ґрунт на глибину 20–30 сантиметрів. Через кілька тижнів з’являються дрібні личинки, які поступово ростуть і стають усе більш ненажерливими. До кінця першого року життя вони вже здатні перегризати корені молодих рослин. На другий і третій рік шкода від них найбільша. У цей час личинки досягають довжини до п’яти сантиметрів і товщини з палець дорослої людини.
Вони підгризають кореневу систему всього, що трапляється на шляху: суниці, моркви, капусти, буряку, картоплі, декоративних рослин і навіть газонної трави. Через це рослини раптово в’януть, листя жовтіє, а корені виявляються обгризеними. Часто садівники шукають причину в нестачі вологи або добрив, навіть не здогадуючись, що під землею працює невидимий шкідник.
Розпізнати личинку хруща неважко. У неї щільне тіло, велика голова з щелепами, а біля передньої частини видно три пари лапок. Вона рухається повільно й намагається згорнутися в кільце. Дощовий черв’як, навпаки, гладкий, рівномірного кольору, без голови й лапок, рухається швидко та активно тікає від світла. Якщо ви побачили в землі товсту білу личинку з темною голівкою, знайте – це не черв’як, а майбутній травневий жук.
Цей шкідник може жити в ґрунті кілька років. На першому році він тримається ближче до поверхні, де живиться перегноєм і молодими корінцями трав. Потім опускається глибше – на 20–40 сантиметрів, де знаходить поживу серед коренів дорослих рослин. Коли личинка досягає зрілості, вона перетворюється на лялечку, а потім – на дорослого жука.
Якщо личинки з’явилися на ділянці, позбутися їх швидко не вийде. Навіть якщо знищити дорослих хрущів, їх потомство залишиться під землею. Саме тому важливо не лише боротися з уже наявними личинками, а й не допустити їхнього масового розмноження.
Перші ознаки зараження видно по рослинах. Вони починають в’янути без видимої причини, хоча полив і підживлення достатні. Часто на грядці можна помітити, що частина кущів росте нормально, а інша відстає, листя жовтіє й в’яне. Іноді молоді саджанці взагалі не приживаються, бо їхні корені вже пошкоджені личинками.
Якщо ґрунт після дощу осідає або на поверхні з’являються дрібні отвори, варто насторожитися – під землею можуть ховатися хрущі. Щоб переконатися, достатньо викопати кілька лунок на глибину штика лопати. Якщо хоча б у частині з них знайдеться хоч одна товста біла личинка з темною головою, значить, шкідник уже оселився у вашому саду.