Способи, про які йдеться, працюють кожен по-своєму, допомагаючи троянді знайти нові сили. А правильно виконане укриття завершує підготовку, дозволяючи рослині спокійно пережити зиму та повернутися до життя із подвійною енергією.
Радикальний низький спосіб
Перший метод підходить для троянд, які потребують оновлення або додаткового стимулу до зростання. Його суть проста: зрізаються не лише засохлі та уражені гілки — здорові пагони теж укорочуються майже “під корінь”, залишаючи всього 5–7 см над землею. Це виглядає сміливо, але результат виправдовує кожен рух секатора.
Протягом зими приблизно 2 см залишених пагонів усе одно підсохне під дією холоду та вітру, а нижня частина, захищена землею, зберігатиме життєві сили. Навесні троянда відгукнеться кількома новими, сильними пагонами — по 2–3 з кожного вкороченого відрізка.
Після обрізки кущ обов’язково присипають землею, формуючи невеликий горбик. Це захищає нижні бруньки від вимерзання та створює стабільний мікроклімат, у якому рослина почувається безпечно.
Оптимальний варіант
Другий метод м’якший, але не менш ефективний. Здорові гілки вкорочуються до висоти приблизно 25 см. Така схема найчастіше використовується для троянд, які добре почуваються на ділянці й не потребують кардинального омолодження.
Обрізання на цю висоту дає змогу зберегти достатню кількість молодих бруньок, захистити кущ від вітролому та зимового пошкодження, стимулювати рівномірний розвиток пагона навесні.
Основа укриття виглядає так. Після обрізки кущ підгортають землею. Поверх встановлюють каркас — дуги, дерев’яні чи пластикові опори, що створюють повітряний прошарок, а тоді накривають агроволокном у кілька шарів, лишаючи вентиляційні щілини до настання стійких морозів. За потреби додають мульчу, яка утримує тепло й відводить зайву вологу.