Осінь, підготовка ділянки та різні господарські дрібниці часто наштовхують на думку використати підручні матеріали, зокрема пінопласт. Він легкий, теплий, не тоне у воді й, на перший погляд, може здаватися зручним замінником ґрунту або мульчі. Дехто вважає, що достатньо накришити його, змішати з землею та висадити розсаду, щоб заощадити на субстраті. Але радимо звернути увагу на те, що насправді відбувається під час такого “експерименту”.
Пінопласт майже не пропускає повітря та вологу, тому, опинившись у прикореневій зоні, він порушує газообмін і створює застій. Корені починають задихатися, слабшають і часто загнивають. Якщо застосувати його як дренаж, існує ризик, що шматочки перекриють отвір у контейнері, і вода перестане відходити. Наслідок той самий – заболочення та загибель кореневої системи.
Наукові дослідження підтверджують, що частина рослин реагує на пінопласт особливо гостро. Цибуля й бобові починають хворіти майже одразу, а навіть ті культури, що спершу виглядають здоровими, з часом страждають від мікропластику та стиролу. Через півтора-два роки пінопласт неминуче розпадається на дрібні частинки й починає виділяти шкідливі речовини. Стирол небезпечний як для рослин, так і для людини, адже здатний накопичуватися у плодах та впливати на гормональні процеси.
Окрім того, мікрочастинки пінопласту завдають шкоди ґрунтовим мешканцям, зокрема дощовим черв’якам, а вилучити їх із землі практично неможливо. Тому ґрунт може залишатися забрудненим десятиліттями. Саме тому у професійних розсадниках пінопласт не додають у субстрати, попри те, що він дешевий і легкий.
Втім, повністю відмовлятися від нього не потрібно. Його можна застосовувати ззовні як утеплювач для грядок або укриття теплолюбних рослин, але важливо пам’ятати: пінопласт не повинен контактувати з ґрунтом чи корінням за жодних умов. Так ви уникнете зайвого ризику та збережете здоров’я рослин і якість ґрунту.