Багато городників щовесни стикаються з однією й тією ж проблемою і вважають її неминучою, але насправді ситуацію можна повністю контролювати.
Навесні сніг сходить, грядки оживають, з’являються перші пір’їни, а вже за місяць замість великої цибулини на грядці стирчать жорсткі квіткові стрілки. У цей момент здається, що сезон зірвано. Цибуля більше не дасть соковитої ріпки, погано зберігатиметься і швидко почне псуватися. Саме через цей страх багато дачників досі уникають підзимової посадки.
Насправді стрілкування не є примхою рослини. Це звичайна реакція на неправильні умови. Цибуля реагує на температуру зберігання і розмір посадкового матеріалу. Якщо сіянка пережила холод у так званій зоні ризику від +2 до+18 градусів, у ній запускається програма цвітіння. Навесні така цибулина сприймає ситуацію як сигнал до розмноження і випускає стрілку.
Важливу роль відіграє і розмір сіянки. Найдрібніші цибулинки фізично не здатні закласти квіткову бруньку, тому вони не стрілкуються. Середня сіянка потребує правильної підготовки, інакше ризик дуже високий. А от занадто великі цибулини майже гарантовано підуть у стрілку, якщо їх садити на ріпку.
Підзимова посадка має свої переваги. Цибуля стартує рано, використовує талу вологу, швидко нарощує коріння і до появи шкідників уже стає міцною. До цвітіння вишні вона встигає зміцніти настільки, що цибулева муха їй уже не страшна. Крім того, така цибуля дозріває раніше і краще просихає влітку, а отже, довше зберігається.
Щоб уникнути стрілок, варто звертати увагу на підготовку сіянки, глибину посадки і умови зимівлі. Цибуля не любить кислий ґрунт, застій води і надлишок азоту восени. Натомість вона добре реагує на фосфор, калій і повітряний, дренований ґрунт. Правильне укриття після настання стабільних морозів допомагає зберегти рівну температуру і захистити посадки.
Якщо діяти спокійно і з розумінням процесів, стрілкування перестає бути проблемою. Цибуля росте рівною, потужною і дає щедрий урожай без зайвих переживань.