Швидкість росту фіалки повільна, особливо при вирощуванні з насіння. Для досягнення дорослого розміру може знадобитися певне терпіння. Однак фіалки, вирощені з саджанців або живців, можуть розвиватися та цвісти швидше.
Що стосується розміру, фіалки можуть мати різні форми та розміри. Існують компактні сорти, які досягають висоти приблизно 10-15 см, і більші сорти, що можуть виростати до 30 см у висоту. Листя фіалок зазвичай має серцеподібну форму та розмір приблизно 5-10 см у довжину.
Загалом, фіалки є невибагливими рослинами та ідеально підходять для вирощування в кімнатних умовах. Вони надають інтер’єру затишок і прикрашають підвіконня або квіткові горщики.
Доволі поширеною є думка, що у фіалки потрібно обов’язково прибирати нижнє листя, щоб вона рясніше цвіла. Однак експерти попереджають, що не можна просто взяти та обірвати хороші листочки. Адже для рослини це болісна операція. Якщо обірвати листя у великій кількості, фіалка зазнає стресу і може загинути.
Вважається, що доросла розетка стандартного розміру має близько 15 листків. Листя є “стратегічним запасом” рослини, з якого фіалка бере поживні речовини у разі їхньої нестачі в ґрунті.
Якщо тривалий час не змінювати ґрунт у горщику, у сенполії починає жовтіти нижнє листя. Фіалка забирає з нього поживні речовини для підтримки життя центру розетки та квітів, що утворюються у пазухах молодого листя.
Тому, якщо вчасно пересаджувати сенполію, поживні речовини з ґрунту надходитимуть постійно, і нижнє листя не жовтітиме.
Досвідчені квітникарі виділяють кілька випадків, коли потрібно видаляти нижні листочки. По-перше, якщо це ювенільне листя (найперші листки вирощеної рослини). Згодом вони стають нижнім рядом.
По-друге, якщо листя пожовтіло, засохло, пошкодилося і вже не є живою тканиною, що може нести в собі інфекцію і загрожувати здоров’ю всієї рослини.
По-третє, якщо ви хочете омолодити фіалку та скоригувати форму розетки. У всіх цих випадках видалення бажано робити під час пересадки фіалки у свіжий ґрунт.
Місце, де був листок, дуже цінне. Його потрібно присипати землею, щоб звідти з’явилися нові корені, які додатково забезпечуватимуть фіалку живленням.