Деревний попіл здавна відомий на території України як універсальний матеріал. Ще з доби Середньовіччя він використовувався в різних галузях: у ткацтві, обробці шкір, виробництві фарб і навіть миловарінні. Але крім ремесел, наші пращури, ймовірно, тоді ж також застосовували попіл для підживлення рослин, помітивши його здатність підвищувати родючість ґрунту.
І сьогодні деревний попіл є одним з улюблених добрив. Фактично безкоштовний, він збагачує ґрунт калієм і фосфором, необхідними для росту та зміцнення кореневої системи, і навіть допомагає боротися зі шкідниками. Однак не всім рослинам буде корисним таке підживлення. Деякі культури просто не сприймають золу. Почнемо з того, що ця речовина — це луг.
Деревний попіл чудово підходить для більшості рослин, які люблять нейтральні або слабокислі ґрунти, оскільки він має здатність нейтралізувати кислотність. Але є такі, що комфортно почуваються лише у кислому середовищі. Наприклад, кавуни, редиска і щавель, погано реагують на попіл, оскільки віддають перевагу кислим ґрунтам. Попіл змінює pH у бік лужного, що може негативно вплинути на ріст цих культур, адже вони просто не зможуть отримувати поживні речовини у достатній кількості.
Не менш вибагливими до ґрунтових умов є і деякі декоративні рослини. Наприклад, рододендрони, гортензії, азалії та верес вимагають кислого ґрунту для повноцінного розвитку. Зола нейтралізує кислотність, і це може спричинити пожовтіння листя, зниження імунітету та загальне ослаблення цих рослин. Особливо вразливі до такого впливу квіти-ацидофіли, які зазвичай ростуть у природному середовищі на кислому ґрунті: папороті, конвалії та верес.