Зола містить половину таблиці Менделєєва, причому всі ці елементи знаходяться у легкодоступній для рослин формі.
Варто зазначити, що для підживлення можна використовувати лише золу, отриману від спалювання рослинних залишків або харчових відходів. Наприклад, при спалюванні картопляного бадилля у золі буде понад 20% калію, а при спалюванні стебел соняшника — до 30-35%. Під час горіння азот випаровується, тож зола є чудовим мінеральним добривом, збагаченим макро- та мікроелементами, за допомогою якого можна проводити як кореневе, так і позакореневе підживлення.
Цікаво, що під час горіння азот випаровується, тому зола є чудовим мінеральним добривом, збагаченим макро- та мікроелементами для кореневого і позакореневого підживлення.
Однак важливо пам’ятати, що золу не можна змішувати з органічними чи аміачними добривами, такими як зелене добриво, курячий послід, аміачна селітра або сечовина. При змішуванні азот переходить в аміак і випаровується. Дачники не радять використовувати золу одночасно з фосфорними добривами.
В той же час зола не містить хлору, що особливо важливо для рослин, чутливих до цього елементу.
Окрім поживних властивостей, зола позитивно впливає на структуру ґрунту, роблячи його пухкішим і знижуючи кислотність завдяки своїй лужності. Крім того, вона може допомогти в боротьбі зі шкідниками та хворобами багатьох садових і городніх культур. Зберігати золу необхідно у сухому приміщенні, оскільки при зволоженні вона втрачає свої корисні властивості.
Для підживлення полуниці дачники використовують таку схему: спочатку заливають 200 грамів (приблизно склянку) золи літром гарячої води та залишають на добу, щоб усі водорозчинні компоненти перейшли у воду. Потім додають ще 19 літрів води, доводячи загальний об’єм робочого розчину до 20 літрів. Цим розчином ретельно поливають кожен кущ полуниці, вносячи приблизно по 0,5 літра під корінь після попереднього розпушування ґрунту навколо рослин.