В одному із інтерв’ю вона розмовляла про те, як важко було їй відпускати чоловіка на фронт та розглядала можливість самостійного вступу до військової служби.
Життя Валентини Хамайко, як і багатьох інших українців, було сильно перетнуте війною. Її чоловік виявив бажання піти на фронт, і це рішення важко приймалося Валентиною. Чоловік і їхній старший син обрали військову службу, що стало серйозним викликом для сімейних відносин.
У своєму інтерв’ю Валентина Хамайко зізналася, що довго не могла погодитися з рішенням чоловіка. Вона була зла на нього і боялася за його життя на передовій. Важко було впоратися з почуттям відокремлення та болю, адже ця відсутність чоловіка вдома та страх за його життя відчувалися кожен день.
Проте Валентина не лише розмовляла про свою біль, але і висловила свою власну готовність служити в армії. Як медик з військовими знаннями та медичною освітою, вона мала б можливість приєднатися до військової служби. Теоретично, вона могла б стати захисницею країни разом із чоловіком.
Але важливою обставиною, яка вплинула на її рішення, була наявність чотирьох неповнолітніх дітей. Як мати, Валентина відчула велику відповідальність перед своєю родиною і прийняла рішення залишитися з дітьми та допомагати їм подолати важкі моменти, пов’язані з відсутністю батька вдома.
Валентина Хамайко відверто розповіла про свої емоції та внутрішні конфлікти, пов’язані зі страхом та розлукою з чоловіком на час війни. Її історія стала однією з численних історій сімей, які відчувають важливість підтримки та розуміння у цей важкий період для України.