Є квіти, які змушують закохатися в садівництво наново. І астильба саме з таких. Вона буває різною за висотою — від компактних бордюрних кущиків 20–30 см до розкішних велетнів понад метр. Її суцвіття можуть бути пухнастими чи пірамідальними, у відтінках від ніжно-білого й рожевого до насичено-бордового та фіолетового.
Цікаво, що квітка під час вирощування не вимагає особливих зусиль. Та як і будь-яка красуня, має свої таємниці. 2 з них краще знати й поважати, аби ця рослина почувалася по-справжньому вдома.
Чому астильба не любить сонця
Багато хто помилково вважає, що чим більше світла, тим пишніше квітує рослина. Та з астильбою все навпаки. Річ у тому, що пряме сонце не прикрашає її, а виснажує. На відкритих ділянках ґрунт швидше пересихає, ніжна коренева система перегрівається, а пелюстки втрачають соковитий відтінок. Ось чому оптимальний вибір для неї – півтінь під розлогими деревами чи поруч із будівлями, де сонячні промені бувають лише зранку або під вечір.
Ворушіння ґрунту – ключ до здоров’я
Ви помічали, що коріння астильби постійно нарощується догори? Саме тому якщо землю навколо куща залишити непорушною, воно може оголюватися. Це робить рослину вразливою до посухи й морозів. Тому легке підсипання та розпушування ґрунту допомагає “вкрити” коріння й дає доступ повітрю. Так астильба росте міцнішою та довговічнішою.
Що ще любить астильба
А ще крім півтіні й розпушеної землі, ця красуня цінує вологу. Регулярний полив без застою води – її улюблений режим. Також вона добре почувається на поживних, легких ґрунтах із додаванням перегною чи компосту.
Отже, як бачите, астильба, яка щедро дарує саду легкість і ніжність, натомість просить небагато. Варто лише пам’ятати про її нелюбов до сонця та потребу в турботі про ґрунт – і тоді рослина покаже свою справжню красу.