Є рослини, які український народ вважає своїм оберегом, а є ті, що не приживаються в жодному дворі, бо мають дурну славу. Роки йдуть, забобони відходять на другий план, люди кажуть, що не вірять у таку “чортівню”, але все одно уникають деяких рослин на подвірʼї – і не дарма.
Ще наші предки мали тісний звʼязок із природою. Це зараз світ більш цифровий і мобільний, а раніше і місцями сили й відпочинку, і “лікарями”, і навіть їжею були саме рослини. Та от чомусь бузина завжди навколо себе збирала багато різних чуток. Хоч у медицині їй знаходилося місце, біля хати її ніхто не садив.
У народі бузину здавна вважали деревом із поганою репутацією. Її називали чортовою ягодою і деревом смерті – назви, які говорять самі за себе. За повірʼям, саме в бузині оселився нечистий дух, і саме тому до неї ставилися з особливою обережністю. Люди не вирубували цей кущ навіть там, де він розростався і заважав – вірили, що зачепиш бузину, і чорти помстяться. Простіше було обійти стороною.
Приносити бузину в дім теж вважалося поганою прикметою. Вірили, що гілки або ягоди притягнуть у оселю нещастя і хвороби. А кущ, посаджений біля самого будинку, за народними уявленнями міг витягувати енергію з оселі і приносити господарям постійні негаразди.
При цьому цікаво, що та сама бузина, посаджена за межами двору або в кінці городу, вважалася захисною рослиною. Ніби вона і нечисту силу відганяє, і від злого ока береже – але тільки тоді, коли росте на відстані від житла. Усередині подвірʼя – небезпека, зовні – захист. Така от двояка репутація у цього куща.
Вірити в це чи ні – справа ваша. Але якщо бабуся або сусід похилого віку дивиться скоса на ваш намір посадити бузину під вікном, знайте: за цим поглядом стоїть не забобон, а ціла культурна традиція, якій не одна сотня років.