Огірки. Їх ніжний солодкуватий смак просто не може не асоціюватися з літом. Плоди зелених, трохи цупких овочів додають майже у всі салати та до м’яса для освіжаючого ефекту. Виростити у себе на ділянці цю городину не дуже важко, але, щоб отримати високий врожай, слід пам’ятати про підкормку.
Аби вдало її обрати, слід згадати про те, звідки походить огірок. Прийшов він до нас з теплої та сонячної Індії, де про рослину знали вже 3 тисячі років до н. е. та вміло нею займалися. У древні часи у тодішніх фермерів було не так багато знань про штучні добрива, вони не розумілися так, як наші покоління на хімії, але це абсолютно не заважало їм тішити себе запасами харчовини.
Для крупних плодів здавна використовувати таке органічне добриво: брали 0,5 літра коров’яку, 7 столових ложок деревної золи, все це брали на 10 літрів води, настоювали та підливали прямо у корені. Дехто замість коров’яку використовує сечовину.
Коров’ячий гній використовували давні індуси не через те, що корова для них священна тварина, яку не можна навіть їсти, а тому, що помітили, як гарно він впливає на родючий шар землі. Нині ж, завдяки науковим дослідженням добре відомо про кількість корисних вітамінів і мінералів у цих, здавалося б відходах.
У такій підживі знаходяться поживні елементи азоту та калію, які просто необхідні всім рослинам, а нині ці мікроелементи спеціально виводяться у лабораторіях. Під дією мікроорганізмів сечовина, що міститься в коров’яку, переходить у вуглекислий амоній. Завдяки своїм сполукам, всі корисні речовини легко засвоюються рослинами прямо у ґрунті.