Число 12 здавна вважалося особливим у багатьох культурах. Це і кількість апостолів у Христа, і кількість місяців у році, і символ завершеного циклу. Саме тому скуштувати 12 пасок у день Христового Воскресіння означає ніби “замкнути коло” року, запрошуючи в життя гармонію, рівновагу та Божий захист.
Особливе значення ця традиція мала для молодих жінок. Якщо скуштувати 12 різних пасок (обовʼязково домашніх, спечених у різних оселях) – це прохання до небес про особисте щастя. Вважалося, що та, хто дотримається цього звичаю, має всі шанси зустріти судженого до наступного Великодня. А якщо паска була приготована жінкою з великою родиною, вона передає жіночу силу – це своєрідне благословення на материнство для тих, хто довго мріє про дитину.
Для чоловіків традиція мала зовсім інший зміст. Паски, зʼїдені у Великдень, зміцнюють дух, приносять силу і впевненість у справах, а також забезпечують добробут родини. Їсти їх потрібно зі спокоєм у серці, не поспішаючи, бажано після молитви. Вважається, що тільки тоді святкова випічка справді набирає сили і здатна працювати на користь того, хто її куштує.
У багатьох селах була традиція обмінюватися пасками між родичами і сусідами, щоб зібрати всі 12. Адже кожна домівка вкладала в свою випічку любов, добрі наміри, щирість. Такий обмін ставав не просто кулінарним ритуалом, а колективною молитвою через дію – ніби кожна родина благословляла іншу на добро.
Традиція скуштувати 12 пасок – це ще один доказ того, як глибоко сплелися духовні сенси і побут у нашій культурі. Це про те, як звичайний хліб стає оберегом, а просте частування – молитвою. І саме такі деталі надають Великодню особливого змісту, який варто зберігати і передавати далі з покоління в покоління!