Хто хоч раз стикався з вивітреним ароматом підгорілої котлети, той знає: причина у сковороді. І навіть найдорожча пательня іноді підкидає кулінарний квест: “вгадай, чому знову пригоріло”. Втім, досвідчені кулінари не здаються. І коли мова заходить про магічні способи приручити гарячу сковорідку, один старий трюк досі вражає ефективністю.
Скільки сковорідок — стільки й надій
У наші часи кухонна індустрія тішить вибором:
- Чавунна сковорідка — класика жанру, вічна й грізна, але примхлива до мийки.
- Нержавіюча сталь — красива, довговічна, але іноді “присмалює” конкретно.
- Антипригарні (тефлон, кераміка) — зручні, але з часом точно втрачають свої властивості.
- Алюмінієві — легкі й дешеві, проте чутливі до перегріву.
Звісно, кожен із цих типів має як свої переваги, так і підводні камені. Та навіть з найкращими ми періодично ловимо себе на думці: “Чому ж знову все прилипло та пригоріло?”
Пательню треба… прокип’ятити
Серед усіх способів врятувати страву (від додавання масла на холодну поверхню до особливих температурних режимів) є один, який кулінари передають, як реліквію. Простий, як сіль, і дієвий, як кулінарне закляття: перед смаженням у чисту сковорідку влийте трохи води та дайте їй добре покипіти. Потім злийте й витріть поверхню насухо. І тільки після цього наливайте олію й починайте готувати.
У чому секрет цього “водного обряду”?
Усе, як завжди, пояснюється фізикою. Коли ви кип’ятите воду в сковорідці, вона: рівномірно прогріває поверхню, вирівнюючи температурні “плями”. Особливо це важливо для нержавійки. Крім того, змиває мікроскопічні частинки бруду чи олії, які могли залишитись після миття та стати причиною пригорання. А також зволожує поверхню, створюючи тонку плівку, що заважає їжі прилипати на перших же секундах.
А ще цей захід дозволяє “почути” пательню, бо після кипіння й висушування ви точно відчуєте, коли вона готова до смаження.
І жодна котлета більше не ризикує стати вугільною крихтою.