Оленка волохата або бронзівка волохата. Цей крихітний жук, розміром до 1 сантиметру може стати справжньою морокою. Раніше її можна було зустріти в південних регіонах України, але потеплішання клімату сприяло її поширенню по всій країні.
Розмножується шкідниця просто зі швидкістю світла, а найбільша її підлість полягає в тому, що ця “товаришка” може перезимувати навіть при -20 і дебютувати із настанням тепла. Молоді жуки зимують у коконах, а попередньо закопуються у ґрунт на глибину 15-30 см.
Оживають “оленки” навесні, приблизно у той час, коли квітнуть кульбаби. Вдень, коли сонце яскраве і тепло, жуки активні та починають свою згубну діяльність. Спершу вони харчуються бур’янами та польовими квітами обгризаючи пелюстки, потім переходять на тюльпани, нарциси і поступово перелітають на городину та садовину, таку як абрикоси, персики, черешні, яблуні, груші, а також на ягідні рослини: суницю і смородину. В кінці сезону шкідники знову оселяються на бур’янах.
Важливо вжити заходів своєчасно
Раніше, при “союзі”, у колгоспах у ґрунт щедро поливали дустом гексахлорану. Не церемонилися, так би мовити, ні з оленкою волохатою, ні з людьми які проводили обробку, а потім споживали врожай, густо оброблений хімією.
Та зараз від таких радикальних способів вже відійшли. Виявляється один з ефективних методів – це обприскування рослин чистою річковою водою в середину дня, коли жуки найбільш активні. Краплі води концентруються на волосках бронзівок, через що вони втрачають свою рухливість і здатність літати. Через кілька хвилин їх можна обтрусити, зібрати і знищити.
Існує ще один цікавий спосіб боротьби зі шкідником – використання блакитних відер, наповнених водою. Їх ставлять під деревами. Оленки волохаті дуже бурхливо реагують на колір, намагаючись підлетіти до нього і часто топляться у воді.
