Полуниця жила, але не родила. І тільки коли вона взяла в руки сіно – ситуація кардинально змінилася.
Це не перебільшення: з початком мульчування полуничник буквально перевтілився. Ягода пішла не просто в ріст – вона почала пахнути дитинством, соком і сонцем. А все, завдяки звичайному сінажному килиму й кільком ключовим дрібницям, про які зазвичай не пишуть у популярних порадах.
Секрет мульчування: чому саме сіно
Сіно – це не просто покрив для ґрунту. Воно працює як природний кондиціонер: зберігає вологу, захищає коріння від перегріву й різких перепадів температури. Але є нюанс, не кожне сіно підходить. Найкраще те, що зібране з лугу без бур’янів і насіння, бажано – трохи підв’ялене, не гниле, без плісняви.
Як правильно мульчувати полуницю
Ось кілька деталей, які визначають успіх:
- Час – мульчувати варто вже навесні, коли ґрунт достатньо прогрівся, але ще не пересох.
- Шар – 5-7 см – це золота середина: досить, щоб утримати вологу, але не настільки, щоб викликати загнивання.
- Відступ від кореня – мінімум 3–5 см, інакше серцевина куща може “задихнутися”.
- Оновлення – раз на 2–3 тижні сіно підсипається, щоб зберігалася структура.
Неочікуваний ефект
Окрім рясного плодоношення, мульча дала ще один бонус: майже повна відсутність бур’янів. Полуниця більше не бореться за місце під сонцем – вона росте рівно, без зайвого стресу. А ягоди – чисті, навіть після дощу не торкаються землі.
Те, про що мовчать: запах
Так, сіно має аромат. Тонкий, приємний, майже літературний. І цей запах, як з’ясувалося, відлякує частину комах-шкідників. Крім того, в мульчі активно заводяться дощові черв’яки — природні аератори ґрунту, які роблять справжні чудеса з родючістю.
Сіно для полуниці – це не просто агроприйом, це філософія турботи. Іноді рослині треба не більше добрива, а трохи захисту, затишку й стабільності. Саме це й дає мульча.
Якщо хочете, підготуємо ще добірку мульч для інших культур – солома, тирса, хвоя теж мають свої секрети.