Деревна зола давно використовується для підживлення рослин, захисту від шкідників і розкислення ґрунту. Вона забезпечує рослини калієм, фосфором, магнієм, кальцієм та понад 30 мікроелементами у формі, що легко засвоюється. Однак неправильне застосування цього природного добрива може серйозно зашкодити ґрунту та посівам.
Часто садівники припускаються помилки, вносячи надто багато золи. Завдяки своїм лужним властивостям вона активно змінює кислотність ґрунту, роблячи його нейтральним або навіть лужним. У такому середовищі фосфор і азот перестають нормально засвоюватися, що послаблює рослини. Надлишок калію порушує обмін речовин: листя втрачає еластичність, зморщується, міжвузля скорочуються, а загальний ріст сповільнюється.
Ще одна серйозна помилка – використання золи для рослин, які віддають перевагу кислим ґрунтам. Лохина, рододендрони, азалії, хвойні дерева та гортензії погано переносять зміну pH у бік лужного середовища. У таких умовах вони втрачають характерне забарвлення, погано ростуть і частіше хворіють. Серед овочевих культур подібну реакцію на золу демонструє щавель.
Неправильне поєднання золи з іншими добривами зводить нанівець її корисні властивості. Змішуючи її з азотними добривами, такими як аміачна селітра або карбамід, ускладнюють засвоєння азоту, що негативно впливає на розвиток рослин. Додаючи золу разом із фосфорними добривами, наприклад, суперфосфатом, блокують засвоєння фосфору. Вносячи її разом з органічними добривами, такими як гній чи компост, провокують втрату корисних речовин.
Щоб зола приносила користь, потрібно враховувати кислотність ґрунту, правильно її дозувати та не змішувати з несумісними речовинами. Дотримуючись цих правил, можна покращити розвиток рослин і забезпечити гарний урожай.