Півонії вважаються одними з найкрасивіших квітів у саду, але іноді замість розкішного цвітіння можна споглядати саме лише листя. І наче все зроблено правильно, а квітів чомусь немає. Як виявилося, причина часто криється у простих помилках, які багато хто робить навіть не здогадуючись. Деякі здаються дрібницями, але для півоній це може мати серйозні наслідки.
Почнемо з основного – вибору місця. Півонії не люблять тінь. Якщо посадити їх там, де сонця не вистачає, квітів, швидше за все, не буде взагалі. Ґрунт також має значення, бо важкий, щільний, з постійною вологістю тільки заважатиме правильному росту та розвитку. Ідеально, якщо земля пухка, поживна і з хорошим стоком води. А от у низинах або в затінених кутах саду півоніям буде тільки гірше.
З обрізкою – та сама історія. Варто розуміти одну просту істину – якщо листя зелене, воно ще “працює” – живить корінь, готує рослину до зими. Якщо обрізати зарано, півонія не встигне накопичити сили. Обрізати варто тільки після того, як листя пожовтіє. А навесні взагалі краще не чіпати, якщо все зроблено восени. Молоді паростки легко пошкодити, і тоді можна забути про цвітіння на рік.
З добривами теж не все просто. Чомусь багато хто вважає, що чим більше – тим краще. Особливо дачники часто люблять щедро підсипати гній чи курячий послід. Але свіжий гній обпікає коріння. А надлишок азоту веде до буйного листя замість квітів. Найкраще – старий перегній або компост. Там і поживні речовини є, і ніякої шкоди не буде.
Полив – ще одна тонка справа. У глинистому ґрунті надлишок води – справжня біда. Коріння починає гнити. А от коли пекуче літо, і води не вистачає – півонія просто не зацвіте. Поливати треба не часто, але рясно. І бажано – ввечері або рано-вранці. Раз на 7-10 днів у спеку – цілком достатньо.