Це допомагає кущам швидко набрати зелену масу, а без гарного листя, як відомо, і хорошого врожаю не буде.
На самому початку, коли рослини ще молоді, використовують підживлення з високим вмістом азоту. Це може бути як настій коров’яку, так і “зелене добриво” з трав.
Далі, коли баклажани вже починають формувати бутони, підхід трохи змінюється. У цей період потреба в азоті зменшується, а ось калій, навпаки, стає особливо важливим. Якщо ґрунт бідний або рослини виглядають слабкими, можна ще дати трохи азоту. Але загалом у цей час рекомендують підгодувати баклажани золою – це просте, але ефективне калійне добриво. Щоб приготувати зольний настій, на відро гарячої води беруть приблизно півлітра золи, розмішують і настоюють кілька днів. Потім проціджують і поливають кущі – десь по півтора літра на рослину.
Коли з’являються перші плоди, азот уже повністю виключають. Тут потрібні лише фосфорно-калійні підживлення. Цікаво, що замість мінеральних добрив дехто використовує настій із бананової шкірки, адже банани містять багато калію. Шкірки двох-трьох бананів заливають трьома літрами води, настоюють у теплому місці дві доби, а потім цим розчином поливають баклажани. Розрахунок – знову ж таки півтора літра під кущ.
Останнє підживлення роблять приблизно за місяць до завершення плодоношення. У цей період добре діє трав’яний настій або ж дріжджове добриво. Для приготування дріжджової підгодівлі беруть 100 грамів пресованих дріжджів, розводять у літрі теплої води, додають ложечку цукру й залишають у теплому місці на кілька годин. Потім цей концентрат розбавляють у 10 літрах води і поливають кущі під корінь. А щоб закріпити ефект – радять присипати землю навколо деревною золою.
Такі прості поради дозволяють зробити баклажани сильними, здоровими і врожайними. А ще – вони чудово підходять як для відкритого ґрунту, так і для теплиць.
Нехай ваші грядки радують гарними плодами, а кухня – смачними стравами з баклажанів!