На відміну від гною чи перегною, його не потрібно купувати, а значить, він стає доступним для кожного садівника.
Господині радять звернути увагу на місце, де буде стояти компостер. Найкраще розташувати його в затінку, адже на сонці процеси розкладання значно сповільнюються. Якщо використовувати лише скошену траву, вона швидко ущільниться й почне гнити, не даючи бажаного результату. Тому важливо правильно чергувати шари: “зелені” (трави, бадилля, сидерати) та “коричневі” (гілки, солома, опале листя, картон чи папір).
В основі аеробного компостування лежить доступ кисню. Для цього на дно кладуть гілки, які виконують роль дренажу. Масу періодично зволожують і перемішують, щоб уникнути закисання. До компосту можна додавати й кухонні відходи рослинного походження – лушпиння цибулі, картопляні чи морквяні шкірки. Водночас непридатними залишаються продукти тваринного походження: м’ясо, молочні залишки чи жир.
Дуже важливо стежити, щоб у компост не потрапили хворі рослини чи частини, уражені шкідниками. В іншому випадку вони легко перезимують у “теплій купі” й навесні можуть пошкодити врожай. Гарним доповненням вважається перегній або гній, якщо він безпечний і якісний.
Компостування – це робота мікроорганізмів і дощових черв’яків. Перші активно розвиваються, якщо періодично зволожувати масу розчинами гуматів. Такі добавки не лише пришвидшують процес, а й роблять готове добриво більш поживним. Уже наступної весни компост може бути повністю готовим до використання й стане чудовим підживленням для городніх культур.
Господині радять час від часу ворушити компост, щоб забезпечувати доступ кисню. Цей простий прийом допомагає уникнути закисання і робить добриво рівномірним і якісним. У результаті сад отримує натуральне, екологічне та безпечне підживлення, яке покращує структуру ґрунту й забезпечує рослини усіма потрібними елементами.