Але іноді все йде не так: насіння може вимерзнути або прорости занадто рано. Щоб цього не сталося, варто знати, де саме найчастіше виникають проблеми.
Почнемо з плюсів підзимового посіву. По-перше, урожай і цвітіння приходять раніше, адже насіння прокидається відразу, щойно земля достатньо прогріється. По-друге, рослини виходять міцнішими й витривалішими. До моменту, коли з’являються шкідники, сіянці вже встигають зміцніти, і комахи не завдають їм значної шкоди. Нарешті, це зручний спосіб розвантажити весняний графік і навіть звільнити місце на підвіконнях, яке зазвичай займає розсада.
Є й мінуси. Насіння потрібно брати на третину більше, адже частина з нього може не пережити зиму. Крім того, такий спосіб не підходить для регіонів із теплими зимами та малою кількістю снігу. Там посадки не матимуть достатнього захисту від морозу.
Одна з головних помилок – неправильні строки. Луковичні квіти саджають тоді, коли температура ґрунту знижується до +8…+10 °С. Часник і цибулю-сівок висаджують при +5…+7 °С, щоб вони встигли укоренитися до стійких морозів. А ось насіння овочів сіють уже по мерзлій землі, коли температура опускається нижче +3 °С. Якщо випав сніг – не біда, достатньо заздалегідь прикрити грядку плівкою чи нетканим матеріалом і потім просто струсити сніг перед посівом.
Ще одна поширена помилка – невірний вибір культур. Не всі рослини підходять для підзимового посіву. Найкраще обирати ті, які у природі розмножуються самосівом або потребують стратифікації. Серед овочів – морква, буряк, капуста, редис, цибуля, часник, а також зелень: кріп, петрушка, щавель, селера. Добре ростуть і сидерати, які навесні можна скосити й закласти в ґрунт. А ось гарбузові, томати, перець і баклажани під зиму сіяти марно – вони не витримають.
Не менш важлива й правильна підготовка ґрунту. Поки земля ще тепла, грядки перекопують, вносять перегній чи компост, додають фосфорно-калійні добрива. А ось азотні восени не мають сенсу – вони просто вимиваються. Зате можна внести препарати з азотфіксуючими бактеріями. Вони витримують і холод, і спеку, а навесні активізуються й починають працювати, збагачуючи землю. Це зручний спосіб допомогти рослинам отримати поживні речовини на старті.
Часто забувають і про підготовку самого посадкового матеріалу. Цибулини чи зубчики часнику можна протруїти у фунгіцидах, щоб захистити від хвороб, але стимулятори росту восени категорично не використовують. Інакше посадки підуть у ріст завчасно й просто вимерзнуть. Насіння ж для підзимового посіву взагалі не замочують.
Ще одна критична помилка – глибина посіву. Вона завжди має бути трохи більшою, ніж навесні. Для цибульних квітів орієнтуються на дві–три висоти самої цибулини. Часник заглиблюють на 6–7 см, цибулю-сівок і шалот – на 4 см. Моркву, буряк, кріп і цибулю-чорнушку сіють на глибину близько 3 см, редис і салат – на 2 см, петрушку чи кінзу – на 1,5 см. Дрібні квіти висівають від 1,5 до 4 см залежно від розміру насіння. Деякі культури, наприклад календула чи айстри, можна розкидати просто по снігу й присипати ще одним шаром снігу для захисту від птахів.