Бувало таке? Осінній ранок, город у тумані, і раптом — диво: поміж бурячками визирає справжній гриб! І не один. Капелюшки блищать від роси, ніжки рівненькі, ніби з лісу щойно прибігли. Рука сама тягнеться до кошика… Але зупиніться! Бо цей городній дарунок — не зовсім те, чим здається. Навіть якщо гриб виглядає, як білий з бабусиного кошика, він зовсім не обов’язково такий же безпечний.
Чому город — не місце для грибного свята
Як відомо, гриби — мов губки. Вони не просто ростуть у землі, а вбирають усе, чим живе довколишній світ. І якщо той світ — ваш доглянутий город, удобрений і захищений від шкідників, то гриб вбирає в себе не лише мінерали, а й рештки добрив, гербіцидів, інсектицидів, стимуляторів росту.
У природі гриби виконують роль санітарів, збираючи з ґрунту зайве. А на городі — стають акумуляторами усього, чим ми щедро “годуємо” грядки. Навіть їстівні види, такі як печериці чи опеньки, можуть у таких умовах накопичити нітрати, важкі метали або отруйні сполуки у кількостях, далеких від безпечних для організму.
І пам’ятайте, небезпека не завжди миттєва. Такий гриб може мати приємний аромат, добрий смак і не викликати жодних підозр. Та хоч на вигляд він “домашній”, усередині — зовсім інша історія.
Не спішіть до смітника
Втім, якщо гриби вже з’явилися, це добрий знак, бо це означає, що ґрунт у вашому городі живий, у ньому є міцелій, тобто справжнє грибне життя, яке допомагає рослинам засвоювати поживні речовини.
Такі гриби можна залишити на місці або закопати в компост, де вони перетворяться на чудове органічне добриво, бо у міцелію — дивовижна властивість розщеплювати складні речовини, навіть залишки хімії, перетворюючи їх у безпечні сполуки.
Тож замість того щоб викидати знахідку, дайте їй змогу відпрацювати “на благо”: покладіть гриби під дерева, у компостну купу чи на узбіччя грядок. Вони допоможуть ґрунту відновитись.