Деревна зола — це не просто сірий порошок після печі. Це природне джерело калію, кальцію, фосфору та мікроелементів, які за зиму встигають перейти в доступну для коренів форму. Головне — знати, скільки, коли й куди її вносити.
Чому саме взимку зола працює краще
Річ у тому, що у холодний період зола не вимивається миттєво, як навесні під дощами, і не подразнює коріння, бо рослини перебувають у стані спокою. Під сніговою “шубою” вона рівномірно розподіляється у верхньому шарі ґрунту, знижує зайву кислотність і створює комфортні умови для майбутніх посадок.
Особливо вдячно на таке підживлення реагують ягідні кущі, плодові дерева та грядки, де навесні плануються культури, що люблять нейтральний або слабколужний ґрунт.
Точні дозування без “на око”
Зима не терпить перебору, тому тут важлива точність. Отже, плодові дерева — 1–2 склянки якісної деревної золи під одне доросле дерево. Розсипають по проєкції крони, не насипаючи впритул до стовбура. Смородина, аґрус, малина — 0,5–1 склянка під кущ. Грядки під овочі — 100–150 г на 1 м², рівномірно по поверхні. Полуниця — жменя золи між рядами, без засипання розеток.
Пам’ятайте, зола має бути лише з чистої деревини — без фарби, лаку, ДСП чи побутового сміття. Лише така принесе користь, а не проблеми.
Коли й куди сипати правильно
Ідеальний момент — стабільна мінусова температура або сніг, що вже ліг і не тане. Золу розсипають прямо по снігу або по мерзлому ґрунту. Навесні тала вода сама “занесе” поживні речовини туди, де вони потрібні.
Зверніть увагу, не варто змішувати золу з азотними добривами чи вносити її там, де планується посадка культур, що полюбляють кислий ґрунт — наприклад, лохини або рододендронів.
Маленькі правила, які рятують від помилок
- Не використовуйте золу щороку на одному місці без потреби — ґрунт також любить баланс.
- Не сипте у купи — рівномірність важливіша за щедрість.
- Не вносьте під час відлиги з дощем — користь просто зникне разом із водою.