Хоча цибуля – “дамочка” не така вже й вибаглива, росте зазвичай рівномірно, не видає сюрпризів і не чахне без видимих причин, є з нею кілька нюансів. Отримати посередню цибулю легко, мізерну – ще простіше, а от велику, соковиту, смачну, не “кусючу” – це вже задачка із зірочкою. І тут без підживлень не обійтися. Городники кажуть, що три правильно зроблені підживлення протягом сезону вирішують усе!
Перше підживлпння можете зробити десь через два тижні після посадки. У цей час рослині потрібен азот. Найкраще підходить настій коровʼяку або ж можете взяти пташиний послід, розведений водою у співвідношенні 1:10. Поливайте цибульку під корінь, витрачаючи плюс-мінус літр на один квадратний метр. Це дає цибулі поштовх для активного росту пера. Але ж нам потрібне не лише перо, тому рухаємося далі.
Друге підживлення робиться тоді, коли перо вже добре пішло в ріст. Тут потрібні фосфор і калій: столову ложку суперфосфату і чайну ложку калійної солі треба розчинити у десяти літрах води і дати по 5 літрів на квадратний метр. Якщо цих добрив під рукою немає, їх легко замінить зольний настій – склянка деревної золи на відро води. Зола взагалі універсальний помічник на городі і коштуватиме вам нуль гривень!
Третє підживлення припадає на момент, коли починає формуватися сама головка. Саме зараз калій відповідає за те, наскільки цибулина буде великою і щільною. Зараз приготуйте розчин сульфату калію – столова ложка на 10 літрів води, або знову використайте зольний настій.
Якщо перо несподівано все ж пожовкло, то посипте міжряддя золою. Можна також обприскати цибулю настоєм тютюну і золи або слабким розчином марганцівки. До речі 10 крапель зеленки на літр води теж добре спрацьовує як профілактика. Головне – не ігнорувати сигнали і діяти одразу.