Сидерати — це рослини, які висаджують після основного врожаю для поліпшення ґрунту. Вони добре сходять і підростають до настання холодів. Однак постає питання: як діяти далі, коли рослини вже проросли і виросли? Чи потрібно їх закладати в ґрунт, чи варто залишити їх у незмінному вигляді на зиму?
Це питання викликає суперечки серед дачників уже протягом багатьох століть. Дехто обирає компромісний підхід: вони скошують зелень і використовують її як мульчу, а коріння залишають у землі до весни, щоб після танення снігу перекопати землю.
Кожен метод має свої переваги й недоліки. Ті, хто закладає сидерати в ґрунт, аргументують це тим, що зелень збагачує землю корисними мікроелементами. Висадивши сидерати, вони вважають, що можна зменшити потребу в добривах і спростити правила сівозміни. Закладені в землю сидерати перепрівають і виконують своє призначення, поліпшуючи структуру ґрунту.
З іншого боку, є думка, що залишені на поверхні сидерати все одно доведеться перекопувати навесні, розбиваючи грудки землі, тому результат у підсумку буде однаковим. Деякі дачники принципово відмовляються від перекопування ґрунту. Вони скошують зелень, мульчують нею ґрунт і залишають коріння в землі. Навесні грядки не перекопують, а лише обробляють плоскорізом перед посівом, забезпечуючи мінімальне втручання в ґрунт.
Прихильники такого підходу стверджують, що перекопування шкодить ґрунту, оскільки руйнує складні екосистеми, які формуються в землі, і порушує взаємодію мікроорганізмів. Вони замінюють традиційні лопати й вила на сапки та плоскорізи, прагнучи зберегти природну структуру ґрунту і його родючість.