Сьогодні українське село – різноманітне та незвичайне. Якихось селищ давно не лишилось, адже всі місцеві давно обрали міське життя. Але ті села, що й досі живуть, сьогодні мають дещо прогресивніший вигляд, ніж майже 100 років тому. Семен Фрідлянд – радянський фотограф єврейського походження – закарбував на світлинах плин життя села в 1950-х роках.
Українське село минулого століття
Перше, що спадає на думку, коли говориш про українське село 1950-х років – це складний повоєнний період відновлення. У ті часи люди переживали багато труднощів, пов’язаних із розв’язанням наслідків війни. Крім того, саме тоді почалась активна колективізація. Селяни жили в колгоспному ладі, звикнути до якого було доволі непросто – все це впливало на життя та господарство.
З фотографій Семена Фрідлянда видно, що українське село важко, але поступово відновлювалось після всього, що йому довелось пережити за довгі роки. У другій половині XX століття сільське господарство ще не було “автоматизованим” – найголовнішу роль відігравала саме ручна праця. Люди проводили багато часу на полях, з худобою та в роботі, а часу на відпочинок залишалось дуже мало.
Попри велику кількість життєвих змін, обмежень з боку держави та складного становища після війни, устрій села залишався схожим на той, яким був багато років. Селяни зберігали власні традиції та звичаї. Свята й обряди, народні ремесла продовжували не просто існувати, але й розвиватись. Крім того, в селах почали з’являтись місцеві клуби та школи, що позитивно впливало на буденність людей.