Ми з вами живемо в світі біонічних протезів, а колись не існувало навіть анестезії. На щастя, це вже в минулому, як і лякаючі медичні інструменти.
Зараз ми з вами живемо в світі біонічних протезів, надрукованих на 3D-принтері органів і генномодифікованих вірусів. Наші предки навіть уявити собі таке не могли, та й нам важко повірити в те, що колись не існувало анестезії. На щастя, це вже в минулому, як і жахливі медичні інструменти, якими колись користувалися лікарі.
Ця конструкція служила тренажером для майбутніх стоматологів. Мало того, що виглядає він лякаюче, так гострих відчуттів додають ще й зуби. Справа в тому, що зазвичай їх добували в морзі.
Коли не було антибіотиків, навіть сама безневинна інфекція могла стати фатальною. Цей пристрій був призначений для лікування тонзиліту. Лікар проколював мигдалину виделкою, після чого відтинав її лезом гільйотини. Завдяки їй медики більше могли не лізти в рот пацієнта пальцями, які частенько страждали від укусів.
Цю страшну штуковину використовували для не менше страшних цілей. Так, спочатку остеотом служив пристосуванням для трепанації черепа, а згодом його різні модифікації стали застосовувати при ампутації кінцівок і навіть в стоматології.
У 19-му столітті таким інструментом користувалися під час пологів для розширення шийки матки. Пішов він з ужитку через те, що часто приводив до розривів.
Камені в сечовому міхурі були особливо поширеною проблемою в небагатих сім’ях через поганий раціон. Щоб їх дістати, хірурги робили надріз в нижній ділянці живота, після чого розширювали його і хірургічними щипцями витягували камені, які прощупували під час огляду через стінку прямої кишки.
Як не дивно, але цей витончений предмет виконував дуже приземлені функції. До речі, він явно служив набагато довше звичного нам одноразового шприца.
Раніше гігієна порожнини рота перебувала на примітивному рівні, оскільки ніхто не знав, від чого дійсно з’являється карієс і хвороби ясен. Цей ключ дозволяв повністю захопити хворий зуб так, щоб він не розколовся. Потім його намагалися вирвати, розгойдуючи і викручуючи з ясен, як то кажуть, наживо.
Колись методів лікування геморою зовсім не було, тому він псував життя багатьом. Найважчі випадки медики вирішували ось такими страшними щипцями.
Так виглядав похідний набір анестезіолога за часів Першої світової війни. У флакончиках зберігався хлороформ та інші анестетики, також в комплекті був бавовняний мішок і маска. Для порівняння подивіться на сучасний апарат, який використовується в тих же цілих.
Так, ось таким він був раніше і з його допомогою доктор одним вухом міг прослухати серцевий ритм і дихання пацієнта.
Сайт використовує cookies для покращення роботи з уподобаннями користувачів.