Під впливом азоту морква виросте дуже кострубатою, розтріскається та швидко згниє під час зберігання. Щоб морква виросла смачною та солодкою, їй потрібні інші речовини. Насамперед потрібен фосфор.
У процесі фотосинтезу та окислення фосфор трансформується в унікальну кислоту. Це з’єднання бере участь у життєвих процесах моркви, допомагає всмоктувати поживні речовини з ґрунту, будувати органічні речовини та транспортувати їх по рослині. Якщо рослині бракуватиме фосфору, коріння буде слабким, і харчування стане утрудненим. Урожай вийде дрібним і відверто поганим.
Дуже потрібен також калій. Він міститься в соках моркви, виділяється корінням у ґрунт і потім знову всмоктується. Найбільше калію накопичується в зеленому листі та зав’язях. Однак у серпні цей мікроелемент концентрується в коренеплоді, одночасно притягуючи інші поживні речовини з листя і додатково активізуючи синтез цукрів. Саме калій робить плід солодшим і більшим.
Обидва ці мікроелементи може забезпечити підживлення з деревної золи. Вона містить калій, бор, фосфор, марганець, мідь, сірку та магній. Усі ці мікроелементи вже містяться в хелатній формі і швидко засвоюються рослиною.
Є кілька способів внесення деревної золи. Землю можна припудрити золою та розпушити зверху, щоб зола перемішалась із ґрунтом. Після цього ґрунт поливають звичайною водою. Також можна розвести одну склянку золи у відрі води, збовтати і полити, доки осад не осяде.
Ще один варіант – настояти дві склянки золи протягом доби у відрі води, процідити та поливати. Інший метод передбачає заливання трьох склянок золи трьома літрами окропу, після чого суміш варять протягом двадцяти хвилин, охолоджують, проціджують і поливають моркву.
Витрата під час поливу – приблизно одне відро на два погонних метри посадок.