Усе це — не про примху, а про код часу, зашифрований у кожній сорочці.
Не ґендер, а практика
Ґудзики на чоловічому одязі, як ви знаєте, традиційно розташовані праворуч, на жіночому — ліворуч. Причина такого поділу сягає середньовіччя, коли чоловіки одягалися самі, а жінок, особливо зі знаті, вдягали покоївки. Для правші покоївки зручніше було застібати сорочку, коли ґудзики — зліва. А от для чоловіків самостійна застібка природніше працювала, коли вони праворуч. Тож, як бачите, першопричина у функціональності, а не у стилі. Цей поділ зберігся й після того, як дами почали одягатися самостійно.
Символ статусу
У давнину ґудзики були не простою застібкою, а ознака розкоші. Їх виготовляли з перламутру, кістки, золота й навіть інкрустували камінням. Особливо в жіночому одязі ґудзики мали декоративну функцію — їх кількість, блиск і розташування демонстрували достаток власниці. Таким чином, лівостороннє розташування на жіночому одязі закріпилося ще і як ознака “привілею бути вдягненою”, а це вже, погодьтесь, ознака статусу.
Лицарі, шаблі й практичність
Існує ще одна романтична теорія — про лицарів. Чоловіки традиційно носили мечі на лівому боці, тож одяг, застібнутий праворуч, не заважав виймати зброю. У такому разі права рука залишалася вільною для удару, а ґудзики не чіплялися за руків’я.
Жінки ж мечі не носили (принаймні в більшості історичних епох), проте годували груддю дитину, тож для них і створювали іншу логіку крою.
Сучасність мовчить, але не скасовує
У наш час одяг несе радше естетичне, ніж практичне навантаження. Проте традиція зберігається. Бренди шанують цей код, навіть коли шиють унісекс-моделі. Ґудзик — як підпис часу. Спроба зламати цю симетрію виглядає як мода, що навмисно привертає до себе увагу. І це — ще один доказ, що стара традиція й досі сильна.