Осіннє перекопування безвідвальним методом та внесення перегною сприяють покращенню структури ґрунту. Навесні достатньо розпушити його сапою та вирівняти граблями.
Хороший ефект дає висівання сидератів, наприклад, фацелії, яка робить ґрунт більш пухким. Оптимальна ширина тунелю – 70–80 см. Вужчий варіант обмежує кількість висаджених рослин, а надто широкий ускладнює догляд.
Для зручного закріплення плівки використовуються дерев’яні дошки, які фіксують степлером. Додатково можна застосувати мотузку: її накладають поверх плівки та прибивають скобами. Це полегшує зняття покриття, оскільки при натягуванні мотузки скоби вискакують. Ширина дощок зазвичай становить 10 см, але можливі варіації. За потреби їх частково заглиблюють у землю, орієнтуючись на міцність конструкції.
Каркас тунелю виготовляють із ліщинових дуг, які заготовляють заздалегідь, надаючи їм форму. Це запобігає їх ламкості під час встановлення. Дуги розташовують на відстані приблизно 80 см одна від одної, а їх висоту вибирають залежно від культури: для капусти достатньо нижчої конструкції, тоді як високорослі томати потребують вищого парника.
Щоб плівка не провисала, зверху натягують мотузку, а для стійкості по краях тунелю встановлюють кілки. Використання стабілізованої плівки щільністю 150 мікрон підвищує її стійкість до весняних вітрів. Легші варіанти (100 мікрон без стабілізації) можуть швидко пошкодитися.
При нарізанні плівки важливо враховувати її довжину. Оптимальним варіантом є відрізки довжиною не менше 20 метрів, оскільки занадто короткі полотна менш стійкі до поривів вітру. Для додаткової фіксації можна використовувати пластикові пляшки, наповнені водою.
Створення тунелю заздалегідь допомагає ґрунту швидше прогрітися, а також сприяє проростанню бур’янів, які потім легко видалити.