Золу використовують майже всі дачники. І не дарма, бо це просте й доступне добриво, яке дає культурам калій, фосфор та багато інших корисних елементів. Та вносити її можна лише в тому випадку, якщо ви розумієте, що саме та в якій формі вона дає рослинам. Навмання сипати під кущі чи поливати рослини під корінь розчином золи не варто, бо можна лише нашкодити своїм посадкам. Нижче список рослин, яким таке підживлення не потрібне.
Сосни, ялини, туї звикли рости на кислих ґрунтах, і саме така земля їм потрібна для повноцінного розвитку. Якщо ж під них внести золу, кислотність ґрунту знизиться, що порушує природні умови й послаблює дерева. Вони починають хворіти, втрачають колір, а ріст сповільнюється. Ніхто з дачників такому розвитку подій не зрадіє – тому золу для хвойних не використовуємо.
Гортензії також не зрадіють такому підживленню. Особливо це стосується синіх і блакитних сортів, бо саме завдяки кислому ґрунту вони й ростуть такими кольоровими. Якщо підсипати під них золу, ґрунт стане лужним, і суцвіття почнуть тьмяніти, іноді навіть змінюють колір на блідо-рожевий. Для тих, хто вирощує гортензії заради їхньої неймовірної барви, це справжня халепа.
Картопля, яку багато хто звик підживлювати золою, також виявилась не такою вже й байдужою до цього засобу. При надмірному внесенні лужних елементів зростає ризик появи парші – неприємної хвороби, яка псує вигляд бульб і погіршує їхню якість. А ще це впливає на смак, бо порушується баланс речовин у ґрунті.
Не варто експериментувати з золою і під суницею та полуницею. Ці ягоди люблять злегка кислий ґрунт. Якщо ж він стане занадто лужним, це гальмує розвиток кущів, зменшується кількість завʼязі, а самі плоди стають дрібнішими. Те саме стосується малини й ожини. Зола може уповільнити ріст пагонів і навіть позначитись на кількості ягід. Не треба власноруч зменшувати свій врожай.