Її використовують для удобрення майже цілий рік: навесні під час посадок, наприклад, під картоплю, влітку — для боротьби зі шкідниками, такими як слимаки на капусті та полуниці, а восени — для насичення ґрунту мінералами.
Проте не всім рослинам таке підживлення буде корисним. Деякі культури позитивно реагують на внесення золи, а для інших це може бути шкідливим. Восени можна підживлювати золою більшість рослин, які залишаються на зимівлю.
Наприклад, полуницю для захисту від слимаків та равликів рекомендується обсипати золою навколо кущиків. Плодові дерева, як-от вишні та сливи, також потребують золи, адже вона насичує ґрунт калієм і фосфором, що допомагає рослинам пережити зиму, а також розкислює ґрунт.
Дерева можна підживлювати рідким добривом на основі золи раз на три-чотири роки. Для цього розводять 2–3 склянки золи у відрі води, настоюють кілька годин, а потім заливають у борозну по колу стовбура.
Чагарники, такі як смородина і аґрус, також потребують золи для підвищення імунітету та зниження кислотності ґрунту. Удобрення можна вносити в сухому вигляді: кілька склянок золи розсипають по борозні, після чого присипають землею.
Малина також потребує золи, але в менших кількостях — півсклянки буде цілком достатньо. Багаторічні квіти, такі як півонії, лілії, айстри, хризантеми та троянди, які віддають перевагу лужним і слабокислим ґрунтам, також добре реагують на підживлення золою.
Однак є рослини, які не слід удобрювати золою, зокрема ті, що люблять кислі ґрунти. Восени не рекомендується вносити золу під рододендрони, гортензії та садову азалію, оскільки вони віддають перевагу кислому ґрунту. До культур, яким не підходить зола, належать щавель і редис.
Зола є чудовим універсальним добривом, яке підходить для більшості культур, і головне — вона натуральна та доступна.