В умовах пандемії коронавірусу статистика захворюваності складається саме на основі тестувань полімеразної ланцюгової реакції. Але з’ясувалося, що ПЛР-тести часто показують хибний результат. Причина криється в неправильній техніці виконання.
Забір лабораторного матеріалу з ротоглотки і порожнини рота — різні речі, як і забір зі слизової носа і носоглотки. Ключова особливість полягає в дальності введення ватної палички (зонда).
При виконанні мазка з носоглотки зонд повинен входити на 6-7 сантиметрів всередину. Тобто якщо все зроблено правильно, у пацієнта повинні виступити сльози на очах. Крім того, ватяна паличка також повинна торкнутися глотки, що супроводжується блювотним рефлексом.
Чому так глибоко? Тому що мета маніпуляції полягає в тому, щоб досягти задньої частини носоглотки, яка складається з м’язової і сполучної тканини, покритої слизовою оболонкою. Звичайно, нічого приємного в цьому немає, процедура і зовсім може бути кілька болючою.
Як ви розумієте, отримання ідеального для аналізу зразка — складне завдання. При відчутті дискомфорту деякі пацієнти під час введення зонда можуть смикнутися або повернутися в сторону, не давши тим самим дістатися до місця призначення.
Якщо мазок з ротоглотки ще можна виконати правильно, то з носоглоткою часто виникають проблеми. І це ще не кажучи про домашній забір матеріалу, коли нікому проконтролювати техніку.
До речі, фахівці вважають, що зонди з обома зразками з різних частин слизової необхідно поміщати в одну пробірку для більшої концентрації вірусу. Незважаючи на те що саме такий аналіз є основним методом дослідження, допустимо також аналізувати мокроту, промивні води бронхів, цільну кров, її сироватку, біопсію легень.