Багато хто назвав би моцарелу ніякою. Дійсно, якогось свого смаку вона майже немає. Але в тому її перевага! Така особливість цього сиру дозволяє не перетягувати на себе увагу в стравах. А ще моцарела цінується за еластичність, тому вона особливо популярна в піці. Також смак моцарели не треба, коли є якісь яскраві інгредієнти по типу песто, прошуто або якогось іншого сиру в сендвічі, куди треба додати лише оцю характерну “тягучість”.
Але іноді хочеться зробити страву цікавішою. Наприклад, в салатах моцарела часто “губиться” саме через те, що у неї немає якогось смаку. Також гарячі бутерброди, де немає яскравих інгредієнтів, зі звичайною моцарелою хоча й будуть гарно тягнутися, але смакуватимуть вони так собі. Та й просто, як окрема закуска до напоїв, такий ніжний сир підійшов би ідеально, якби мав якийсь “характер” в смаку. Саме для цього її можна замаринувати.
Оскільки моцарела практично нейтральна, то вона чудово вбирає в себе інші смаки. Але щоб краще промаринувати сир і не витрачати на то купу часу, варто обирати його у вигляді невеликих кульок. Для маринаду необхідно змішати пів пучка свіжої зелені (або трішки сушеної), цедру одного лимона (без білої частини), три зубчики дрібно порізаного часнику та трішки сушеного гострого перцю для пікантності. Краще подрібнений, а не порошковий.
Всі інгредієнти треба змішати разом з 3 столовими ложками винного оцту та перелити у банку. Туди ж моцарелу (на одну порцію знадобиться 300-350 г), а зверху — 250 мл оливкової олії. Закрийте банку кришкою та поставте на 8-10 годин у холодильник. За цей час сир вбере у себе смаки та аромати спецій. Така моцарела підходить до салатів, грінок і просто, як легка закуска, коли хочеться взяти келих та відпочити після важкого робочого дня.