Володимир Дантес завітав на “Тихий вечір з Оленою Кравець” та розповів, як наші військові жартують на передовій. Він був просто приголомшений тим, що почув велику порцію позитиву від людей, які щодня багато переживають.
Розкажи, хто тебе найбільше вразив
Деколи ми привозимо тачки військовим, але не завжди лише до них. Ми жодного разу не бували у тих краях, де дуже небезпечно. Лише у Ківшарівці Харківської області, до цього ми їздили у Куп’янськ, до нашого приїзду туди тричі прилетіли ракети. Коли ми тільки туди приїхали, то побачили, що там немає ні світла, ні води. Я стою біля військового та запитую: “Де можна сходити в туалет?”, а військоий мені відповідає, що ось збоку ліс, туди можеш сходити без проблем, але щоб я недалеко йшов. Я запитав, що це означає – недалеко, а він каже: “Ну от просто недалеко”. Я собі пішов і бачу, що там все заміновано, ще й починаються обстріли. Я повертаюся назад, а всі просто стоять і курять. Я запитав, що відбувається, а мені спокійним голосом розповіли, що це відльоти, виходи, тому немає сенсу для турботи. На питання що ж робити, якщо почнуться прильоти, мені просто відповіли: “ну, не знаю, відійди від будинку”. Це було смішно і мене це здивувало. Такий спокій.
Були ж волонтери також, так?
Я навіть не знаю як про це розповісти. Приїхали якісь чуваки, які заряджені амуніцією, а в них серйозності взагалі немає. Один з них каже: “Хочу полоненого на Новий рік, а то тільки неживих зустрічаю”. Ми так стоїмо, нам страшно, а вони лише сміються. Я був реально вражений, тут обстріли, а вони так зберігають почуття гумору.