Городники зазначають, що осіння посадка (у серпні–жовтні) має низку переваг. У цей період коренева система полуниці активно розвивається за температури від +10 до +15 °C, тоді як вегетативні процеси сповільнюються. Це дозволяє саджанцям сформувати потужне коріння ще до настання холодів. У зимовий період, під час спокою, у рослинах відбуваються процеси загартування та адаптації, що підвищує їхню стійкість до хвороб і несприятливих умов.
Зимові короткі дні та низькі температури сприяють природній верналізації — фізіологічному процесу, необхідному для формування квіткових бруньок та подальшого цвітіння. До того ж оптимальна осіння вологість ґрунту сприяє найкращому укоріненню. Навіть за температури +2…+5 °C коренева система полуниці може продовжувати зростати, що забезпечує хорошу приживаність. Основним ризиком осінньої посадки є можливе вимерзання незміцнілих рослин за умов безсніжної зими.
Весняна посадка (у квітні–травні) має інші особливості. У цей час рослини спочатку формують листя й надземну масу, а вже потім починають активно розвивати коріння. Через це коренева система може відставати у розвитку, що збільшує ризик зневоднення та стресу.
Через відсутність зимової верналізації квіткові бруньки формуються слабше, а плодоношення затримується. Крім того, різкі весняні коливання температури та вологості посилюють стрес для рослин. Така посадка вимагає більш ретельного догляду — регулярного поливу, захисту від спеки, затінення та стимуляції утворення коренів.
Урожай у перший рік після весняної посадки зазвичай нижчий, ніж у рослин, посаджених восени. Водночас весняна посадка має й свою перевагу — менший ризик вимерзання.
Городники підкреслюють, що вибір оптимального часу посадки залежить від кліматичних умов конкретного регіону та можливості захистити рослини від морозів. Тож перед тим, як висаджувати полуницю, варто зважити всі “за” і “проти”, враховуючи можливості догляду та бажаний час отримання врожаю.