Є рослини, які активно виснажують землю — виносять з неї велику кількість поживних речовин, залишаючи після себе фактично порожню ділянку.
Особливо уважними слід бути тим, хто має ділянки з не дуже родючими ґрунтами, такими як піщані, супіщані або бідні на гумус землі. У таких умовах після вирощування так званих ґрунтожерів обов’язково доведеться вносити додаткові добрива, і не лише перед посівом, а й після збору врожаю.
Городники звертають увагу, що одна з найвимогливіших культур — ріпак. У великому аграрному виробництві його називають справжнім виснажувачем ґрунту. Для формування насіння, з якого отримують олію, рослина споживає велику кількість поживних речовин, зокрема азоту. І якщо після менш вибагливих культур, як-от жито, земля ще зберігає певну родючість, то після ріпаку — практично нічого не залишається.
На цьому ж рівні знаходиться і кукурудза, особливо солодка. Її потреба в азоті різко зростає на початку цвітіння. Якщо не забезпечити повноцінне живлення, урожай буде слабким, а ґрунт залишиться виснаженим. Навіть при використанні мінеральних добрив важливо не забувати про органіку — мульчу, перегній, компост — адже лише комплексний підхід дозволяє зберегти землю живою.
Ще більше дивує те, що сильно виснажують ґрунт не тільки великі культури, а й звичайні бобові. Горох, квасоля, сочевиця — усі вони потребують значної кількості азоту для формування білкових зерен. І хоча існує уявлення, що бобові самі збагачують ґрунт завдяки бульбочковим бактеріям, на практиці цього виявляється недостатньо. Без стартових підживлень ці культури дають невисокий урожай і «висмоктують» майже весь азот із землі. Ситуацію погіршує те, що після збирання зерна зелена маса та солома практично не повертають корисних речовин назад у ґрунт.
Найбільше уваги, однак, заслуговує соняшник. Хоча в його насінні білка менше, ніж у бобових, рослина має надзвичайно високі потреби в азоті. До того ж вона не може компенсувати його нестачу за рахунок симбіозу з бактеріями. Соняшник буквально витягує з ґрунту всі ресурси — і поживні речовини, і воду. Тому його краще не висаджувати поруч із вологолюбними культурами, як-от огірки чи капуста. Інакше врожай може суттєво знизитись.
Варто пам’ятати, що іноді негативні наслідки проявляються не відразу. На перших порах земля може ще «тягнути» за рахунок накопиченої природної родючості, але з часом запаси вичерпуються. Якщо ж регулярно вирощувати ґрунтовиснажувальні культури без належного живлення, ґрунт поступово втратить свою продуктивність.
Коли йдеться про посадку кукурудзи, соняшника або бобових на зерно, городники радять не шкодувати добрив. У кожну лунку рекомендують класти щедру порцію компосту або перепрілого гною, а також додавати мінеральні підживлення, поєднані з органікою. Особливо це важливо, коли йдеться про вирощування на повну стиглість — для качанів, насіння, чи то на їжу, чи на зберігання.
У випадку із зерновими бобовими городники радять навесні внести щонайменше 20 грамів комплексного добрива на квадратний метр. Інакше результат буде посередній, а земля — бідною.
Словом, вирощувати ці культури можна, але тільки з розумінням їхнього впливу на ґрунт і з відповідальним підходом до внесення добрив. Інакше згодом можна зіткнутися з вкрай зниженими врожаями та потребою у повному відновленні ґрунтової родючості.