Анастасія народилась 14 квітня 1987 року в Києві, здобула вищу освіту в сфері управління проєктами. Деколи займається вокалом та впевнена, що в неї добре виходить. Багато розповіла про війну та перші враження її сина.
“За два тижні до війни я відчувала, що щось не так, насувається щось погане. Ми з чоловіком провели бесіду, обговорили всі подальші дії і домовилися, що точно залишаємося в Києві”, – розповідає Анастасія.
Перші години після початку вибухів вона не спала, не могла знайти собіі місця і сил, щоб без страху заснути назад. в зв’язку з цими подіями, чоловіка викликали в офіс, а вони з сином залишилися вдома. Маленький син Сашко, на щастя, проспав весь початок, а пізніше мама розповіла йому про те, що трапилося.
“Пам’ятаю, як після першого почутого ним вибуху він сказав мені, що взагалі не злякався. Я була дуже горда за сина”, – гордо каже пані Арестович.
На питання, як реагує сина на війну, вона сказала:
“Він ще занадто маленький для того, щоб за цим слідкувати, але він знає, що відбувається, чому не ходить до садочка, чому тата часто немає вдома і чим він займається зараз. На свій вік він дуже розумна та кмітлива дитина.”
Також Анастасія розповіла про свої плани щодо професійної діяльності. Вона займається допомогою людям в саморозвитку та пошуку власного “Я”. До її організації долучилось багато людей з Києва і з різних країн світу – США, Італія, Литва та інші.
“Декілька років тому виникла ідея створити таку комуну, де кожному новому учаснику буде зручно та комфортно знаходитись серед однодумців. Спочатку ми працювали в закритому форматі, але з початком війни почали публічну діяльність, це принесло свої плоди”, – поділилась Анастасія.