Після подій 24 лютого вся увага світу була прикута до України. І до нашої культури, зокрема. Тоді ж на наші здобутки подивилися по-новому, а наші цінності намагалися побачити та збагнути. А нам є чим пишатися, адже український кінематограф доволі багатогранний та цікавий. Це він довів усьому світові, вийшовши на міжнародні премії, де критики та судді високо оцінили українське кіно.
Ось підбірка фільмів, якими можна пишатися, адже вони отримали безліч міжнародних нагород. Утім, це не всі стрічки варті вашої уваги. Повірте, їх значно більше.
“Памфір”
Цей фільм Дмитра Сухолиткого-Собчука розповідає історію хорошого чоловіка, який задля своєї сім’ї усе ж таки обрав неправильний шлях. За кордоном цю стрічку охрестили унікальною, хороброю та візуально ефектною. А після прем’єри на Каннському фестивалі цьому фільму аплодували всі в залі протягом декількох хвилин.
Цей приклад українського кіно отримав нагороди за найкращу режисуру, за роботу композитора та оператора та звання “Найкращого фільму” на Каїрському кінофестивалі.
“Бачення метелика”
Режисером цієї стрічки став Максим Наконечний, а в самому творінні зображено, як полонену військову, позивне якої “Метелик”, звільняють з полону ДНР. Після повернення до рідних головна героїня дізнається, що вагітна після зґвалтування наглядачем.
На Каннському фестивалі команда, яка працювала над створенням фільму, з’явилася з плакатом про смерті українців від рук окупантів та увімкнули сирену. Цю стрічку назвали найкращою на кінофестивалі “Паралелі та зустрічі”.
“Мати апостолів”
Фільм Зази Буадзе про матерів наших захисників, що боронять Україну ще з 2014-го року. Головна героїня проходить через значні труднощі, навіть не усвідомлюючи на що вона здатна, рятуючи інші душі.
Стрічку визнали найкращою у багатьох країнах Європи. Загалом за 2021-2022 роки вона отримала 60 нагород.
“Маріуполіс 2”
Режисер з Литви Мантас Кведаравічус повернувся у Маріуполь після 24 лютого, де шість років тому знімав першу частину цієї дилогії. Однак, він там загинув.
Його дружина Ганна Білоброва, яка за національністю українка, змогла вивезти не тільки тіло коханого, а й те, що він зняв. Разом з Дунею Сичовою, яка монтувала 1-у частину “Маріуполіса”, вони зробили й другу.
